П’ятирічна Марія Примаченко дослухається до казок, які розповідає їй мама. Там леви дружать із зайцями; птахи злітаються на плечі, щоб дати герою підказку; а по деревах, як по драбині, можна дістатися неба. 

Марія ще дитина, але вона слухає і запам’ятовує, як доросла. 

«Добро завжди перемагає», — говорить мама. 

Марія повторює це про себе. 

Марія Примаченко народилася у родині майстрині-вишивальниці Параски Василівни та теслі Оксентія Григоровича. 

Її потяг до малювання був природним продовженням її любові до спостереження за природою, що довкола. У своїй творчості Марія Примаченко об’єднала малюнок і живопис: це живописна графіка і графічний живопис водночас.

Картини художниці виставляли на експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, її твори побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Ім’я Марії Примаченко внесли до Всесвітньої енциклопедії мистецтва.

Її картини легко впізнавані за стилем, завдяки сюжетам та кольорам. А з початком повномасштабної війни, роботи Марії Примаченко стали ще й символом сміливості та мужності українців, а їх історія врятування зі знищеного окупантами музею — справжнім дивом.